В утилітарній якості (як обладунки) людські та кінські пекторалі використовувалися аж до пізнього середньовіччя. У ряді випадків (наприклад, статутом Ордена храмовників для лицарів-тамплієрів) використання таких пекторалей жорстко регламентувалася.

      Золота скіфська пектораль є шедевром древніх майстрів. Складність сплетення фігур, їх ракурси говорять про найвищий рівень їх майстерності. Існує три версії трактування структури цієї прикраси: «Модель Всесвіту», «Карта володінь скіфів» і «Календар».

      Згідно з першою версією пектораль уособлювала будову Всесвіту в тому вигляді, в якому її бачили скіфи. Друга теорія свідчить, що на пекторалі могла бути зображена символічна карта стародавніх володінь скіфів, яку могли читати лише особливо навчені люди - жерці, воєначальники і царі. За наступною версією пектораль була стародавнім календарем скіфів. Ці люди були язичниками, тому в кожного дня, місяця, року, індикта, і т.д. були свої божества часу у вигляді домашніх тварин, які були розташовані на пекторалі по колу. Всього їх було 16. Також, пектораль - це ще і точний астрономічний прилад - стародавні сонячні годинники. Таємницю календаря пекторалі знали тільки царі та жерці, інші представники еліти скіфського суспільства, що допомагало їм, на основі знань, керувати народом.